Місто охоплює південне - західну частину Івано-Франківської області, займаючи центральну частину Українських Карпат межах гірських формувань Горган, Покутське - Буковинських Карпат та Чорногори.
Територія міста становить 65,34 тис. га, у тому числі землі сільськогосподарського призначення 6,95 тис. га, виробничого та транспортного призначення - 0,31 тис. га, заселена територія - 1,57 тис. га, водні території - 0,51 тис. га. В місті проживає 21 тис. 450 чоловік. Щільність населення становить 32,5 чол. на 1 км. кв.
Місто Яремче Івано-Франківської області віднесено до категорії міст обласного підпорядкування з включенням у межі міста таких населених пунктів: м. Яремче з мікрорайонами Ямна та Дора, смт. Ворохта, Поляниця, Яблуниця, Вороненка,Полянця.
На базі сіл були утворені Микуличанська, Татасівська, Яблунецька та Поляницька сільські ради, в селищі міського типу Ворохта-селищна рада. Тому територія м. Яремче з підпорядкованими населеними пунктами називається територією Яремчанської міської ради. Місто має налагоджений зв'язок (залізничний та автомобільний) з іншими містами України і закордону.
На території міста знаходиться найвища вершина Українських Карпат-Говерла.
Територія Яремчанської ради - одна з найважливіших рекреаційних районів Карпатського регіону та України в цілому.
В історико - культурному плані Яремчанщина є складовою частиною етнографічної Гуцульщини, краю своєрідної культури, побуту та Карпатського ландшафту.
Яремче - місто порівняно молоде. Першу згадку про місто знайдено в Йозефінській метриці під 1787 роком. Записи свідчать, що це був присілок Дора і тут проживало всього п'ять родин. Дослідник Гуцульщини професор В. Шухевич в статистичному огляд людності галицької Гуцульщини за 1880 рік користувався означенням "Дора з Яремчем", "Ямна з Багрівцем", для позначення громад на той час. Протягом XIX - початку XX століть населення помітно зростає і йде розвиток Яремча як гірського курорту. На початку XX століття в Яремчі проживало 970 осіб (70% українців, 14% поляків, 16% євреїв). В 1910 році Львівський магістрат своїм рішенням від 28 вересня цього року хутір Яремче перейменовано на самостійно адміністративну одиницю - гміну під цією ж назвою.
Назви населених пунктів представляють певний інтерес для дослідників і нерідко їх тлумачення з цього приводу неоднозначне. Це стосується і топоніміки Яремчанщини. Є свідчення, які наводяться з краєзнавчій літературі про першого поселенця Ярему Годованця від імені якого начебто пішла назва нашого міста. Цікаві припущення висловлює львівський сходознавець Ярема Полотнюк (син письменниці Ірини Вільде) -багато топонімів Гуцульщини можуть трактуватися, як тюркські. Слово "ворохта" означає "піднебесся", а "яремче" "повертатися назад". В одному з.давніх церковних часописів, що видавався у Львові є згадка про священика Михайла Яремицького, який мав парафію в Ямній в 60 роках XVIII ст. Можливо, що церковні угіддя сягали незаселених місць якраз в південне) східному напрямку за течією Прута і люди працювали, як для церкви, так і для священика. Тож назва населення могла піти і від прізвища Яремицького.
Остаточної аргументації щодо назви міста Яремче нема. Мікрорайон Дора І Ямна підтверджуються першими письмовими згадками від 1618 р.
Назва села Дори, як вважає більшість старожилів походить від імені жінки - красуні Дори. Проте є інше тлумачення назви, "дора" - це освячений хліб Р.Шухевич ототожнює "дору" з паскою. Дослідник Гуцульщини Б. Лещук висуває версію виробничого походження топоніма дора - від терміна "дор", "дори", себто місця розчищені під ріллю: корчування - дорування кущів, пнів. Є й інші версії. Татарів. Паршоназва Прутець. Найдавніша згадка за архівними даними датується 1651 р.
В 1669 році називався Белзець. З 1673 р. - Татарів, а в 1946 р. перейменовано нас. Кремінці.. В 2000 р. повернено назву Татарів.
1412 р. перша згадка про с. Микуличин. Перша письмова згадка про заснування Ворохти і с. Поляниця датується 1820 р. за архівними даними. 1643 р. перша згадка про заснування с. Яблучниця. Село Вороненко за літературою згадується з 1873 року.
Під час Першої і Другої світових війн Карпати були "театром" бойових дій. В результаті цього були зруйновані і втрачені деякі будинки відпочинку, вілли, пансіонати, кам'яний міст - акведук через річку Прут у м. Яремче.
Після Другої світової війни внаслідок адміністративно бюрократичного свавілля була замінена родова форми "Яремче" і "Яремча". Назва "Яремче" зустрічається в кадастрових картах, офіційних матеріалах кінця XIX початку XX століття німецькою, польською та українською мовами. До того ж назву "Яремче" вживали Іван Франко, Михайло Павлик, Марко Черемшина, Христя Алчевська, Остап Вишня та інші визначні діячі.
20.04.1963 року згідно з постановою облвиконкому Яремче отримало міський статус. До міст обласного підпорядкування віднесено згідно з указом ВРУ від 30.12.1977року.
Сьогодні місто стало центром туризму і відпочинку на Прикарпатті. 27 липня відзначається день міста Яремче.
